По-третє, прибуток є одним iз джерел формування бюджетiв рiзних рiвней. Вiн надходить в бюджети у виглядi податкiв i разом з другими дохiдними надходженнями використовується для фiнансування задоволення спiльних суспiльних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцiй, державних, iнвестицiйних, науково-технiчних i соцiальних програм.
Що ж таке прибуток? З часом розвитку економiчної теорiї визначення поняття "прибуток" постiйно ускладнювалось. Прибуток являє собою рiзницю, вiдхилення, залишок. В сучасностi для його калькуляцiї використовується аналiз на двох рiвнях. В данiй роботi основна увага придiляться прибутку на мiкроекономiчному рiвнi.
Необхiдно розрiзняти поняття чистого i валового прибутку. Рiзниця мiж ними є в тому, що в першому не враховуються платежi до бюджету та iншi цiльовi фонди. Але так як цi платежi не залежать вiд дiяльностi банку, то для аналiзу фiнансових результатiв часто використовується поняття саме балансового прибутку. Для аналiзу прибутковостi банкiвської дiяльностi захiднi теоретики використовують також поняття "фiнансових потокiв", тобто вводиться доповнюючий фактор — фактор часу, таким чином показується, що грошi в даний перiод часу коштують дорожче, нiж вони будуть коштувати в майбутньому, крiм цього, якщо б вони були вкладенi в якiсь iншi види дiяльностi, який дохiд вони б приносили?
Поняття прибутку, отриманого впродовж визначеного строку в бухгалтерськiй термiнологiї вiн називається "звiтним перiодом" дуже ясно. Прибуток за звiтний перiод визначається як рiзниця мiж доходами та витратами. Балансовий прибуток — це сума прибутку, плюс надходження від позареалізаційних операцій (від пайової участі в спільних підприємствах, від надання в оренду майна, …), у тому числі від курсових різниць за іноземними операціями (як різниця між офіційним курсом і курсом купівлі-продажу іноземної валюти) та допущеним дебетовим сальдо, і мінус збитки від позареалізаційних операцій.
Структура та джерела доходів будуть більш конкретно розглянуті в наступній главі цього розділу. А, отже, зараз розглянемо лише збитки. Збитки являють собою крадiжки, зловживання, прорахунки та нестачi.
До сум, які списуються в збитки, вiдносять:
1) збитки від господарської дiяльностi;
2) збитки по капітальному будiвництву;
3) прорахунки i нестачi по касовим операцiям;
4) прийнятi неплатiжнi i фальшивi грошовi бiлети та монети;
5) крадiжки, розтрати та iншi зловживання при перевозцi цiнностей;
6) крадiжки, розтрати та iншi зловживання по iншим операцiям банку;
7) крадiжки цiнностей та iншi зловживання, в яких не виннi робiтники банка або винуватцi не виявленi;
8) втрата цiнностей при пересилцi;
9) суми, що виплаченi за претензiями клiєнтiв (по гарантiям, поручительствам, тощо);
10) збитки по iноземним операцiям та iншi.
Як вже говорилося ранiше, прибутки i збитки пiдлягають детальному аналiзу. Так, збитки пiдлягають постатейному аналiзу з подальшим винесенням пропозицiй по їх мiнiмiзацiї.
Для аналiзу прибуткiв iснує цiла система показникiв i таблиць. Аналiзом прибуткiв i збиткiв займаються фiнансовi служби банкiв (аналiтичнi вiддiли).
Вiдповiдно до дiючої методики комерцiйнi банки визначають прибутки i збитки щоквартально, один раз в квартал. А на протязi кварталу вони враховуються з нарастаючим пiдсумком з початку кварталу.
1.3. Джерела формування банківського прибутку.
Отже, як зазначалося раніше прибуток — це різниця між доходамми та виратами комерційного банку. Усі доходи і витрати банку згідно з новим планом рахунків включаються до класу 6 і 7 відповідно незалежно від порядку оподаткування.
Доходи банку — наявність господарських операцій, крім операцій з реалізації додаткової кількості акцій банку, які призводять або: 1) збільшення суми активів банківської установи без відповідного збільшення суми її зобов’язань, або 2) зменшення суми зобов’язань банківської установи без відповідного зменшення суми її активів. (У деяких випадках положення ведення обліку вимагають у разі виникнення господарських операцій такого типу не відображати дохід, а збільшувати безпосередньо суму капіталу).
Витрати банку — наявність господарських операцій, крім операцій щодо розподілу капіталу, що призводять або до 1) скорочення суми активів банківської установи без відповідного скорочення суми зобов’язань, або до 2) збільшенні суми зобов’язань банківської установи без відповідного збільшення суми її активів. (У деяких випадках положення ведення обліку вимагають у разі виникнення господарських операцій такого типу не відображати дохід, а скорочувати безпосередньо суму капіталу).
Усі операційні доходи і витрати діляться на банківські та небанківські.
До банківських належать доходи і витрати, безпосередньо пов’язані з банківською діяльністю, визначеною Законом “Про банки і банківську діяльність” (див. додаток 1).
Небанківські доходи і витрати можуть включати інші доходи і витрати, які не відносяться до основної діяльності банку, але забезпечують здійснення банківської діяльності (див. додаток 2). Доходи, перераховані клієнтам, і витрати, які відшкодовуються клієнтам, обліковуються на рахунках третього класу як кредиторська і дебіторська заборгованість відповідно.
I.Банківські доходи і витрати.
Банківські доходи (витрати) поділяються на:
· процентні;
· комісійні;
· торгівельні;
· інші банкіські операційні доходи (витрати).
Процентні доходи (витрати)
До цієї категорії відносяться доходи (витрати), які обчислюються пропорційно часу і сумі та є компенсацією банку за взятий на себе кредитний ризик. До них належать:
1. Доходи (витрати) за кредитом і депозитами та за іншими процентними фінансовими інструментами, в тому числі за цінними паперами з фіксованим прибутком, що так чи інакше підраховані.
2. Доходи (витрати) у вигляді амортизації дисконту (премії) за цінними паперами.
3. Комісійні, подібні за природою до процентів. Наприклад, доходи (витрати) від розміщення коштів у вигляді позики або за забов’язання її надати, що визначаються пропорційно часу і сумі вимог (зобов’язання).
Надання позичок рiзних видiв забезпечують переважну частину доходів у багатоьх комерцiйних банкiв. Це пояснюється тим, що банки є фінансовими посередниками, які здійснюють перерозподіл грошових коштів між тими, у кого вони вивільнилися, і тими, у кого в них з’явилася тимчасова потреба. В останнi роки майже 65% зарубiжних банкiв складали вiдсотки по позичкам. В абсолютному значеннi вони постiйно ростуть. Це пов’язано, як iз збiльшенням масштабiв позичкових операцiй, так i з пiдвищенням норми вiдсотку. Вiдсотки можуть бути отриманi банком по наступним видам позичок:
-суб’єктам господарської дiяльностi;
-населенню;
-iншим комерцiйним банкам;
-Нацiональному банку України;
-Мiнiстерству фiнансiв України;
на рiзнi строки:
-короткостроковi;
-середньостроковi;
-довгостроковi
як в нацiональнiй, так i в iноземнiй валютi.
Розмiр отриманих доходiв залежить вiд норми вiдсотку, яка в свою чергу вiд об'єктивних i суб'єктивних факторiв. В цiлому здатнiсть банкiв надавати позички залежить вiд рiвня надлишкових резервiв в банкiвськiй системi.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25
