4. Культура Римської імперії в період найбільшої могутності
Важливий|поважний| чинник|фактор|, що впливав на характер|вдачу| давньоримського мистецтва, величезний простір його поля дії. Динамічність і постійне розширення територіальних рамок давньоримського мистецтва з|із| включенням|приєднанням| в його сферу вже в V столітті|віці| до н.е. етруських, італійських, гальських, єгипетських і інших форм, з|із| особливим значенням грецьких, не може бути пояснено тільки|лише| властивостями римського художнього потенціалу. Це процес, пов'язаний з розвитком загальноєвропейського мистецтва, в якому римський початок грати роль особливу - інтерпретатора і хранителя|охоронця| художньої спадщини античної епохи при одночасному виявленні власне своїх римських принципів. У римському горнилі сплавлялися різні художні цінності, щоб у результаті з'явилася|появилася| абсолютно|цілком| нова, така, що не виключала, проте|однак|, традицій античності, середньовічна естетична практика. Від піренейських берегів Атлантичного океану до східних меж|кордонів| Сірії|Сирії|, від Британських островів до Африканського континенту племена і народи жили у сфері впливу художніх систем, які диктувалися столицею імперії. Тісне зіткнення римського мистецтва з|із| місцевим - приводило|призводило,наводило| до появи своєрідних пам'ятників. Скульптурні портрети Північної Африки вражають|приголомшують| в порівнянні із столичними експресивністю форм, деякі британські - особливою холодністю, майже манірністю, пальмирские| властивою східному мистецтву витіюватою орнаментикою декоративних прикрас|прикрашань| одягу, головних уборів, коштовностей. Та все ж не можна не відзначити, що до середини I тисячоліття н.е., в кінці|у кінці,наприкінці| античності, в Середземномор'ї дали про себе знать тенденції до зближення різних естетичних принципів, що в значній мірі|значною мірою| визначили культурний розвиток раннього середньовіччя.
Високий економічний розвиток Римської імперії призвів до того, що місто Рим стало економічним, культурним і політичним центром величезної держави. Це було гігантське багатонаціональне місто, яке у людей, що мешкали в ньому, створювало враження, ніби вони є мешканцями ойкумена - центра цивілізованого світу. І це твердження недалеке від істини, оскільки саме в межах Римської держави склалася древня цивілізація, яку називають античною культурою.
Зупинимося на матеріальній культурі Римської імперії в І - II століттях нашої ери В цей час велика кількість міст у своєму архітектурному стилі намагалися наслідувати приклад столиці - Риму. їх прикрашали прекрасними храмами місцевих і загальноімперських божеств, палацами, базиликами, портиками для прогулянок, а також громадськими будівлями і будівлями для розваг - театрами, амфітеатрами, цирками. В амфітеатрах проходили вистави: травля звірів, бої гладіаторів, публічні страти. У цирках відбувалися перебіги на запряжених четвірками коней колісницях - квадригах. Амфітеатри ж, окрім відомого римського Колоссея (Колізея), що був споруджений у 80 році та вміщав до 50 тис. глядачів, збереглися у Парижі, Арле, Вороні, Капуї, Помпеях, Пулі, Тобурі, Тунісі тощо. Всі ці споруди і будівлі прикрашалися витворами мистецтва - рельєфами, статуями тощо. В І - II століттях, нашої ери міські вулиці були вимощені каменем, мали підземну каналізацію та гігантські водопроводи - акведуки. Центральні площі всіх міст (ці площі називалися агорами на Сході й форумами на Заході) були прикрашені численними портиками, храмами й базиликами. На інших площах споруджувалися тріумфальні арки і кінні статуї правителів.
Зрозуміло, що особливою розкішшю відрізнявся сам Рим. Тепер він мав декілька форумів. До найдавнішого форуму часів республіки імператори приєднали ще ряд нових. Найбільш величним був форум Траяна. Величними спорудами були і "Вівтар Світу", який було зведено в часи Августа, мавзолей Августа, величезний купольний храм "всім богам" - Пантеон, побудований сподвижником Октавіана Августа Агріппою і перебудований у часи правління Адріана. Діаметр купола Пантеону становить 43,2 м. Особливою розкішшю відрізняється архітектурний ансамбль імперських палаців на Палатинськом пагорбі.
У цей час у всіх містах імперії поширюється культ терм - громадських бань, у яких були басейни з теплою і холодною водою для плавання, гімнастичні зали, кімнати для відпочинку. Особливими розмірами відрізнялися побудовані в Римі терми Септимія Севера (на 2400 відвідувачів) і терми Каракалли [7].
Прагнули не відставати від столиці й інші міста Імперії, Значним розмахом і розкішшю відрізнялися будинки і споруди великих торгівельних центрів. Навіть їх розвалини, що дійшли до нашого часу, вражають своєю величчю і розмірами. Можна відмітити колонади портиків сирійського міста Пальміра, храми Сонця в Баальбеці (Сирія) тощо. Також в Імперії велося активне прокладання доріг, В II ст. у державі існувало 372 мощені каменем дороги загальною протяжністю близько 80 тис. км. Ці дороги, на зразок сучасного шосе, будувалися по прямій лінії, по боках їх були викопані канави для стоку води, через ріки і глибокі яри перекидалися мости (деякі з них збереглися і використовуються й у наші часи). Найбільш відомим з них є міст, побудований в часи імператора Траяна через Дунай, цей міст спорудив Аполлодор з Дамаску, Через кожну тисячу кроків (тисячу кроків називали мілею) стояли кам'яні стовпи із вказівкою відстані до найближчих населених пунктів, до Рима. У самому Римі на форумі стояв стовп з позолоченим верхом, він вважався початкогі усіх доріг Римської імперії. Звідси і приказка: "Всі дороги ведуть у Рим".
У той же час римляни спорудили чудові (як з практичного, так і з архітектурного боку) порти в містах, що мали вихід до моря. Тут споруджувалися кам'яні причали, комори для зберігання вантажів, гранітні набережні.
Крім статуй і барельєфів, будівлі і споруди прикрашалися іншими витворами малих архітектурних форм. Так, підлоги і стіни храмів, палаців, базилик і навіть маєтків багатих рабовласників були прикрашені тонкими мозаїчними орнаментами. Мозаїкою викладалися цілі картини, У північних провінціях будинки мали опалення. По глиняних трубах з печей гаряче повітря проходило під підлогою і всередині стін, створюючи всередині приміщень теплий мікроклімат.
Образотворче мистецтво у І - II століттях нашої ери у Римській імперії служило, в основному, для оформлення інтер'єрів будівель і зовнішнього оздоблення вулиць мкт. Так, стіни, стелі і підлоги громадських будівель, імператорських палаців, будинків знаті прикрашалися розписом і мозаїкою. До нашого часу на Палатинськом горбі збереглася частина розписаних кімнат Лівії - дружини Октавіана Августа, а також розпису стін багатих будинків в Помпеях і маєтків у Північній Африці (в Тунісі та Алжирі). Судячи по цих та інших розписах, римляни прикрашали будинки орнаментами, в яких переважали рослинні елементи (листя і гілки різних рослин, квіти), іноді виписувалися пейзажі. Подекуди митці доповнювали такі картини рамкою, яка зображала двері або вікно. Дуже часто використовувалися сюжети з грецької і римської міфологи, а також жанрові сцени - полювання, збір врожаю, збирання податків.
У багатьох місцях стіни будівель облицьовувалися мармуром. Завдяки застосуванню різних його сортів, створювалися геометричні візерунки.
Значного розповсюдження в ці часи набула портретна скульптура. До нашого часу дійшло безліч портретних статуй, бюстів, рельєфних зображень, які реалістично передають риси обличчя імператорів, імператриць, воєначальників, поетів, філософів та інших представників римської знаті.
Звичайно, ці скульптурні портрети виставляються на площах і вулицях, вони прикрашають будівлі, надгробки, Іноді на надгробках покійний зображався у колі своєї сім'ї. З багатьох надмогильних рельєфів можна було дізнатися про положення покійного в суспільстві: воїни зображувалися у військовому спорядженні, ремісники - зі своїми інструментами тощо.
Найбільшої досконалості досягла скульптура у II столітті. З III століття у зв'язку з економічною і суспільно-політичною кризою починається огрублення зображень через падіння рівня технічної майстерності.
Великого розвитку в І - II століттях нашої ери отримали освіта й наука. У Римі і багатьох провінційних центрах було зорганізовано навчання для дітей. Так, приватні вчителі або у себе вдома, або в громадських місцях, або просто у садах збирали групи дітей і за плату навчали їх читати, писати і рахувати. Це відбувалося так: вчитель вимовляв букви і слова, а учні повторювали їх вголо;, потім він на навощеній дощечці писав букви і слова, а учні списували їх. У подібних початкових школах вчилися діти віком від 7 до 12 років. Наступною ланкою освіти була "граматика", де курс навчання тривав чотири роки. Приміщення таких шкіл прикрашалися погруддями письменників і філософів. Тут учні читали і коментували уривки з творів поетів і письменників, робили письмові вправи. Грецька і латинська літератури вивчалися як окремі предмети. Досягти 36 років, учні переходили до школи "риторики", яку можна порівняти із сучасною вищою школою. Подібні школи користувалися великою популярністю, оскільки, незважаючи на посилення імператорської влади, в країні продовжувало цінуватися мистецтво красномовства. Самі імператори надавали кошти на утримання шкіл латинської і грецької риторики. "Ритори" - вчителі красномовства були частими гостями в маєтках аристократії. Вони вчили своїх слухачів мистецтву побудови фраз, вишуканості мови, організовували змагання слухачів, переможцям, як правило, дарували книгу.
У Римській імперії продовжували розвиватися історичні центри наукової думки - власне Рим, Александрія, Пергам, Родос, Афіни, Карфаген, Массилія. В Александри існували Музейон і бібліотека, в Афінах - славнозвісні філософські школи, засновані ще Платоном (Академія) і Арістотелем (Лікейон). Великими культурними центрами залишалися Пергам і Родос, куди приїздили діти римської знаті завершувати свою освіту. А біля міста Пергам виник крупний науково-медичний центр - Асклепіон [6].
Наукові досягнення. У другій половині І ст. Пліній Секунд написав велику "Природну історію", яка була першою енциклопедією з фізичній географи, ботаніки, зоології і мінералогії. У кінці І - на початку II ст. відомий римський історик Тацит у своїх двох творах "Діяння Публія Валерія Агріколи" і "Німеччина" описав побут і суспільний устрій племен Центральної Європи, які продовжували зберігати свою незалежність від Римської імперії.
У II ст, високого рівня розвитку досягла медична наука. Ще під час правління імператора Августа в Римі було створено школу для підготовки лікарів. Такі школи існували і в Малій Азії. У кінці II ст. прославився лікар Гален, який проводив досліди з вивчення дихання, діяльності спинного і головного мозку.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
