З 80-х рр. активно розвивається проектне фінансування (кредитування) разом з декількома кредитними установами (іноді до 200) без залучення засобів з державного бюджету.
4.8 По об'єктах кредитування:
- - Інвестиційні кредити (по експорту товарів інвестиційного призначення)
- - Неінвестиційні кредити (по експорту сировини, палива, матеріалів, споживчих товарів).
- - Внутрішнє кредитування.
Кредитування Внешекономбанком або іншими вітчизняними банками зов-нішньоторговельних організацій.
- - Іноземне кредитування.
Це кредитні операції зовнішньоторговельного характеру між вітчизняними й іноземними банками і фірмами, у тому числі з колективними банками колишніх країн — членів СЕВ: Міжнародним банком економічного співробітництва (МБЕС) і Міжнародним інвестиційним банком (МІБ).
- - Змішане кредитування зовнішньої торгівлі.
Усі ці форми тісно взаємозалежні й обслуговують усі стадії руху товару від експортера до імпортера, включаючи заготівлю або виробництво експортного товару, перебування його в шляху і на складі, у тому числі за кордоном, а також використання товару імпортером у процесі виробництва і споживання. Чим ближче товар до реалізації, тим сприятлівіше, як правило, для боржника умови міжнародного кредиту.
Лізинг — угода про оренду спонукуваного і нерухомого майна терміном від трьох до п'ятнадцяти років. На відміну від традиційної оренди об'єкт лізингової угоди вибирається лизингоодержувачем, а лизингодатель здобуває устаткування за свій рахунок. Термін лізингу коротше терміну фізичного зносу устаткування. Після закінчення терміну лізингу клієнт може продовжувати оренду на пільгових умовах або купити майно по залишковій вартості. У світовій практиці лизингодателем звичайно є лізингова компанія, а не комерційний банк.
Лізингові операції стають усе більш важливою формою міжнародної торгівлі машинами й устаткуванням. Лізинг — один з різновидів орендних операцій, при яких не відбувається передачі юридичного права власності споживачеві товару. Шляхом періодичних відрахувань засобів орендодавцеві протягом терміну договору він оплачує право тимчасового користування товарами. Лізинг має на увазі попередню покупку устаткування спеціальним кредитно-фінансовим суспільством — лізинговою компанією, що потім вступає безпосередньо в прямі відносини зі споживачем що здається внаем товару. Як правило, об'єктом таких операцій є різне устаткування, засоби транспорту, ЕОМ і т.д. Витрати по страхуванню лізингових операцій лягають на орендаря.
Оренда виступає своєрідною формою одержання кредиту й у багатьох випадках істотно полегшує просування продукції експортерів на зовнішні ринки. Зі звичайним товарним кредитом лізинг зближають умови проведення орендних операцій. Орендар урятований від необхідності мобілізовувати грошові кошти. Оплата оренди виробляється вроздріб, протягом усього періоду використання устаткування. Однак метою лізингу є не одержання права власності на товар, а придбання права використовувати його споживчі якості.
Збільшення обсягу орендних операцій у міжнародній торгівлі вимагає залучення значних фінансових засобів. Тому не випадково великі комерційні банки багатьох країн активно беруть участь у фінансуванні лізингових компаній, що потім переходять часто в їхню власність.
У міжнародній практиці розрізняють експортний і імпортний лізинг. Угода, у якій лізингова компанія купує устаткування в національної фірми, а потім надає його в оренду за кордон орендареві, називається експортним лізингом. При закупівлі устаткування в іноземної фірми і наданні його в оренду вітчизняному орендареві угода називається імпортним лізингом.
Відповідно до правил МВФ зобов'язання, що випливають з оренди, не включаються в обсяг зовнішньої заборгованості держави, тому міжнародний лізинг у багатьох країнах знаходить державну підтримку. [4,7]
Факторинг — це форма кредитування, що виражається в інкасіруванні дебіторської заборгованості клієнта (покупка спеціалізованою фінансовою компанією або банком усіх грошових вимог експортера до іноземного імпортера в розмірі до 70 - 90 % суми контракту до настання терміну їхньої оплати). Факторингова компанія кредитує експортера на термін від 30 до 120 днів. Завдяки факторинговому обслуговуванню експортер має справу не з розрізненими іноземними імпортерами, а з факторинговою компанією. При цьому сума виплачується негайно або в міру погашення заборгованості. Найбільш розповсюджена форма - короткострокове кредитування.
Факторингова компанія звільняє експортера від кредитних ризиків, а виходить, і від витрат по страхуванню кредиту. Стягуючи борги з покупця і приймаючи на себе ризик по кредиту, факторингова компанія виконує функції експортного відділу промислової фірми, комерційного банку і страхової компанії одночасно. Ця форма кредитування для експортера краща, оскільки до посередника (факторові) переходять облік і стягування боргу з неакуратного платника. Така форма особливо вигідна для фірм із невеликим експортним оборотом, дозволяючи їм уникати кредитних ризиків на незасвоєних ринках. Вартість факторингового кредиту включає відсоток за користування їм, комісію за бухгалтерське обслуговування, інкасірування боргу й інші послуги. Вона вище, ніж вартість звичайної банківської позички. У процентному відношенні до розміру фактично виданих позикових засобів вона може досягати 20%. Варто враховувати, що до неї входить не тільки оплата одержуваного кредиту, але і ціна інших послуг. Крім того, вартість факторингового обслуговування залежить від виду послуг, фінансового становища клієнта і т.п. При визначенні плати за факторинг варто виходити з прийнятого сторонами відсотка за кредит і середній термін перебування засобів у розрахунках з покупцем.
Таким чином, система факторингу розширює можливості експортерів по наданню короткострокових фірмових кредитів.
До посередництва факторингових компаній звичайно прибігають продавці споживчих товарів — меблів, текстилю, одягу, взуття, нескладного промислового устаткування. На цих ринках вартість окремі партії товарів відносно невелика і заборгованість, як правило, невисока. Усе це відповідає умовам факторингу.
Діяльність факторингових компаній тісно зв'язана з комерційними банками. Важливе значення тут має не тільки кредитна підтримка комерційного банку, але і мережа його відділень, знання банком кредитоспроможності покупців. Тому факторингові компанії нерідко входять у фінансові групи, очолювані комерційними банками. [2,4,7]
Форфейтирування — форма кредитування експорту банком або фінансовою компанією (форфейтором) шляхом покупки ними на повний термін без обороту на продавця на заздалегідь обговорених умовах векселів (тратт), інших боргових вимог по зовнішньоторговельних операціях. Форфейтор може тримати їх у себе або продати на міжнародному ринку. Тим самим експортер передає форфейтору комерційні ризики, зв'язані з неплатоспроможністю імпортера. У результаті продажу портфеля боргових вимог спрощується структура балансу фірми-експортера (знижується дебіторська заборгованість), скорочуються терміни інкасації вимог, бухгалтерські й адміністративні витрати. В обмін на придбані цінні папери банк виплачує експортерові еквівалент їхньої вартості наявними за винятком фіксованої дисконтної ставки, премії (forfait), стягнутої банком за прийняття на себе ризику несплати зобов'язань, і разового збору за зобов'язання купити векселя експортера.
Операції по форфейтингу розвилися на базі так називаного безобігового фінансування, що з'явилося наприкінці 50-х років у Західній Європі. У США цей метод менш розвинутий і відомий як "рефінансування векселів".
Техніка і фінансові інструменти, використовувані в операціях по форфейтингу, аналогічні тим, що застосовуються при традиційному обліку торговельних векселів банками. Відмінність полягає в тім, що векселедавець, тобто експортер, не несе при форфейтинге ніяких ризиків, у той час як при звичайному дисконті векселя відповідальність за його несплату боржником відповідно до вексельного законодавства багатьох країн зберігається за ним у будь-якому випадку.
Угоди по форфейтингу дозволили значно подовжити терміни кредитування експортером покупця на умовах вексельного кредиту, довівши їх до п'яти, а іноді восьми і більш років, оскільки прийняття на себе ризику солідним банком-форфейтером підвищує зацікавленість інвесторів у тривалому приміщенні своїх засобів. Джерелом засобів для банків, що беруть участь у форфейтингових операціях, служить ринок євровалют. Тому дисконтна ставка по форфейтингу тісно зв'язана з рівнем відсотка по середньострокових кредитах на цьому ринку. Основними валютами угод є: марка ФРН ~ 50%, американський долар — 40% і швейцарський франк — 10%.
Форфейтирування, як правило, застосовується при постачаннях машин, устаткування на великі суми з тривалою розстрочкою платежу (до 5 -7 років)
Механізм форфейтирування полягає в наступному:
Форфейтор (тобто банк або фінансова компанія) здобуває у експортера вексель з визначеним дисконтом, тобто за винятком усієї суми відсотків або частини їх.
Розмір дисконту залежить від платоспроможності імпортера, терміну кредиту, ринкових процентних ставок у даній валюті.
Форфейтирування дорожче для експортера, чим банківський кредит.
Форфейтирування - це форма трансформації комерційного векселя в бан-ківський вексель.
Тому що форфейтирування припускає перехід усіх ризиків по борговому зобов'язанню до його покупця (тобто до форфейтору), він вимагає звичайно гарантію першокласного банку країни, у якій функціонує боржник (покупець устаткування).
У більшості країн платіж по борговому зобов'язанню може бути зроблений через кілька днів після закінчення терміну платежу по ньому. Для того щоб зробити виправлення на це положення, форфейторы звичайно при розрахунку розміру дисконту додають кілька днів до фактичного числа, що залишається до терміну платежу. Це так називані пільгові дні. [2,4,7]
Вексельний кредит - це кредит, оформлюваний шляхом виставляння переклад-ного векселя на імпортера, що акцептує його після одержання товаросупроводжу-вальних і платіжних документів. Термін вексельного кредиту залежить від виду товару. Постачання машин і устаткування звичайно кредитуються на термін до 3 - 7 років. При експорті сировини і матеріалів надаються короткострокові вексельні кредити.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
