Антиподом класичної теорії фірми є біхевіористська теорія поведінки підприємства. Біхевіоризм відхиляє передумови маржиналістського підходу до твердження, ніби економічні дії спрямовуються на досягнення найбільшого результату при наявних ресурсах і що господарська діяльність підлягає принципу отримання максимального прибутку. Замість цього біхевіоризм відмовляється від формування цілей діяльності та спирається тільки на спостереження практичної діяльності підприємства та формування на цій основі подальших завдань та планів його діяльності.
Такий підхід дозволяє визначити лише проміжні тактичні цілі, які підприємство прагне досягти на певному етапі свого розвитку, в певній господарській та ринковій ситуації. Біхевіористська теорія поведінки підприємства не дозволяє оцінити ефективність прийняття того чи іншого рішення, замінює економічний принцип стимулювання розвитку підприємства принципом управління доцільності. ,-— В чистому виді максимізація прибутку як ціль підприємства рідко окреслюється в стратегічних планах. Вона задається опосередковано через цілі, які нею визначаються, і завдання, які необхідно вирішити. В цьому випадку найчастіше основною метою діяльності є отримання прибутку, який підприємство вважає достатнім для задоволення економічних інтересів усіх учасників економічних відносин (цільового прибутку).
Винесення на перший план інших цільових функцій в процесі обгрунтування та реалізації стратегії, в кінцевому підсумку, спрямоване на підвищення прибутку. Так, якщо метою діяльності підприємства обирається "збільшення долі ринку", то досягнення цієї мети передбачає вирішення наступних питань: розширення асортименту товарів, що реалізуються, підвищення якісних характеристик товарів, розширення переліку торговельних послуг, залучення більшої кількості споживачів за рахунок відносно низьких цін тощо. Реалізація цих завдань дозволяє підвищити обсяг реалізації товарів, за рахунок чого збільшується маса прибутку (за умови, що темп росту доходу більший за темп росту витрат обігу).
Орієнтація на зниження ризикованості діяльності та отримання сталого прибутку, як в короткостроковому, так і в довгостроковому періоді, забезпечення стабільних темпів його зростання обумовлюють визначення в якості головної мети діяльності підприємства зростання ринкової вартості підприємства та добробут його акціонерів.
Множинність цілей підприємства викликає необхідність їх класифікації, яка може бути проведена за наступними ознаками (рис. 1.4).
1. Залежно від змісту та направленості цілей розрізняють: економічні цілі - зниження витрат, підвищення рентабельності, нарощування капіталу, досягнення цільового прибутку, вихід на нові ринки або розширення ринків збуту, підвищення ринкової вартості підприємства та інше; соціальні - створення нових робочих місць, матеріальна підтримка малозабезпечених верств населення, соціальна допомога робітникам та інше; власні - досягнення економічної влади, іміджу, збереження сімейних традицій та інше.
2. В системі стратегічних цілей залежно від функціональної сфери реалізації можуть бути виділені:
2.1. Маркетингові - пошук нових ринкових ніш; підвищення долі торгової діяльності в межах свого сегменту ринку; проникнення в інші сегменти споживчого ринку; проникнення на інші регіональні ринки.
2.2. Фінансово-економічні - зниження рівня витрат обігу; підвищення суми прибутку від торговельної діяльності; підвищення рівня рентабельності власного капіталу; зниження долі залучених коштів в структурі капіталу; зростання власних фінансових ресурсів.
Рис. 1.4. Класифікація цілей підприємства
2.3. Інвестиційні - будівництво та придбання нових магазинів та складських приміщень; реконструкція або модернізація діючих магазинів; формування ефективного портфеля фінансових інструментів, оновлення обладнання або технічне переоснащення підприємства.
2.4. Інноваційні - впровадження нових технологій руху товарів; прогресивних методів продажу товарів; нових видів товарних послуг покупцям; нових технологій розрахунків за придбані товари; нових видів обліку.
2.5. Організаційні - перехід на нову організаційно-правову форму діяльності; впровадження нової організаційної структури управління; впровадження нових форм організації праці торговельно-оперативного персоналу та інше.
3. Залежно від ступеня досягнення цілі поділяють на необхідні та бажані. Загальною бажаною ціллю діяльності кожного підприємства є максимізація прибутку. Водночас життєво необхідним є отримання мінімально необхідного прибутку, який забезпечує цільову норму прибутку на авансований капітал.
4. Залежно від часового фактора визначають перспективні цілі, які мають бути досягнуті в майбутньому (через 5-10 років), та поточні (першочергові) цілі, досягнення яких необхідне вже сьогодні.
5. За відношенням до головної цілі підприємства визначають кінцеві та проміжні цілі, спрямовані на поетапне наближення до досягнення основної мети. Якщо головною ціллю підприємства є збереження та зміцнення його позиції на ринку, то її досягненню сприяють наступні проміжні цілі: розширення асортименту товарів, які реалізує підприємство, встановлення нових господарських зв'язків на закупівлю товарів; реструктуризація підприємства та раціоналізація торговельних площ або створення філій підприємства; притягнення додаткових матеріальних ресурсів і капітальних вкладень та інше.
Основні цілі не завжди можуть бути досягнені, якщо діяти напрямки. В цьому випадку основні цілі досягають шляхом реалізації проміжних цілей. Тому розробка проміжних цілей провадиться таким шляхом, щоб їх досягнення в свою чергу створювало базу для досягнення основної цілі. Наприклад, для стабілізації обсягів товарообороту (основна ціль) необхідне оновлення асортименту товарів, підвищення їх конкурентоспроможності, притягнення додаткових покупців та інше (проміжні цілі).
6. Залежно від характеру оцінки розрізняють кількісні та якісні цілі діяльності підприємства. Кількісні цілі характеризуються абсолютними або відносними показниками (обсяг продажу, сума отриманого прибутку, зріст прибутку на інвестований капітал та інше). Цілі, що визначені кількісно, краще піддаються обліку та контролю їх досягнення. Однак більшість цілей функціонування підприємства не можуть бути прив'язані до визначеного кількісного показника. Вони визначаються як опис цільового орієнтиру або стану діяльності підприємства, до якого воно прямує.
7. Залежно від ступеня впливу зовнішніх факторів на функціонування підприємства виділяють цілі, обумовлені змінами зовнішнього середовища (інфляція, зміна податкової політики держави, зміна попиту споживачів) та цілі, не пов'язані із змінами у зовнішньому середовищі. Це, як правило, цілі, що випливають з наявних та невикористаних резервів покращення діяльності усередині підприємства, що не потребують додаткового притягнення ресурсів.
8. Залежно від складу та характеру інтересів, які відображаються, розрізняють цілі підприємства як суб'єкта ринкових відносин (по-перше, обсяг отримуваного прибутку) та цілі суспільства - задоволення потреб (відповідність обсягу та структури пропозиції обсягу та структурі споживчого попиту).
Досягнення цілей підприємства передбачає реалізацію цілей суспільства (в нормальних умовах розвитку ринку), оскільки отримання прибутку в свою чергу передбачає реалізацію продукції, тобто визнання її покупцем.
Реалізація цього взаємозв'язку цілей підприємства та суспільства відображено на рис. 1.5.
Рис. 1.5 Взаємозвязок цілей підприємства та суспільства
Забезпечення комерційного успіху залежить від глибокого і всебічного вивчення ринку та ринкових можливостей. Аналіз ринкових умов господарювання, розробка шляхів і методів впровадження товару на ринок і розширення обсягів його реалізації становлять особливий напрям у діяльності підприємницьких структур
За даними Держкомітету, в Україні близько 800 підприємств виготовляють кондитерські вироби. Практично кожний хлібокомбінат, крім основної продукції - хліба, провадить і всілякі кондитерські вироби. Обсяги випуску на подібних підприємствах можуть обмежуватися 1 тонною виробів у рік. Також з'явилося багато невеликих приватних підприємств, що випускають від 10 тонн до 40 тонн кондитерської продукції на місяць. Є й невеликі кондитерські фабрики, що випускають як цукрові, так і борошняні кондитерські виробу, але теж у невеликих обсягах, від 10 тонн до 1000 тонн у рік.
Як правило, продукція невеликих підприємств реалізується на місці або в біля лежачих регіонах.
Лідером на кондитерському ринку є ЗАТ «Укркондитер», до складу якого входять 28 більших спеціалізованих підприємств. Ринкова частина їхніх виробів становить 74 %, а заводів продтоварів - 7 %, кондитерських цехів інших підприємств - 10 %, хлібозаводів і хлібокомбінатів - 7 % (Рис. 2.1).
У структуру ЗАТ «Укркондитер», у свою чергу входять Концерн «АВК» у який інтегроване 5 кондитерських фабрик у тому числі Донецька, Луганська й мукачевська кондитерські фабрики, кондитерські підприємства м. Донецька «Бджола» і «Березень»; Концерн «Укрпромінвест» який поєднує «Київську кондитерську фабрику», «Кременчуцька кондитерська фабрика», «Маріупольська кондитерська фабрика»; інші підприємства є окремими юридичними особами.
Малюнок 2.1 - Ринкові частки ведучих кондитерських підприємств (підприємств ЗАТ «Укркондитер») в 2007 році.
У структуру ЗАТ «Укркондитер», у свою чергу входять Концерн «АВК» у який інтегроване 5 кондитерських фабрик у тому числі Донецька, Луганська й мукачевсбка кондитерські фабрики, кондитерські підприємства м. Донецька «Бджола» і «Березень»; Концерн «Укрпромінвест» який поєднує «Київську кондитерську фабрику», «Кременчуцька кондитерська фабрика», «Маріупольська кондитерська фабрика»; інші підприємства є окремими юридичними особами.
Найбільш великими виробниками в кондитерської галузі є наступні підприємства: ЗАТ «Харківська бісквітна фабрика», ЗАТ «Львівська кондитерська фабрика», «Світоч», ВАТ «Крафт Якобз Сушард Україна», ЗАТ «Київська кондитерська фабрика ім. К. Маркса», ВАТ «Донецька кондитерська фабрика» (див. 2.1).
Протягом останніх трьох років обсяг ринку кондитерських виробів неухильно ріс. Згідно даним офіційної статистики, обсяг виробництва вітчизняних кондитерських виробів в 2008 році збільшився на 114 тис. тонн і склав 515 тис. тонн. На внутрішньому ринку, з урахуванням імпорту - експорту, в 2008 році було реалізовано більше 420 тис. тонн кондитерської продукції, а в 2007 році близько 350 тис. тонн. Таким чином, обсяг ринку кондитерських виробів в 2008 році в порівнянні з 2007 роком виріс приблизно на 20 %. В 2007 році обсяги продажів збільшилися ще на 25 %. За першу половину 2007 року було зроблено 298 тис. тонн кондитерської продукції, а за аналогічний період 2008 року - 218 тис. тонн. За весь 2007 рік на внутрішньому ринку реалізовано 525 тис. тонн кондитерських виробів на суму 680 млн. доларів США в роздрібних цінах.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
