Рефераты. Теорія справедливості Джона Роулза

Розділ ІІ Принципи справедливості


Роулз вважає, що учасники гіпотетичного договору виберуть наступну спільну концепцію справедливості: «Всі первинні суспільні блага - свобода і можливості, доходи і багатства, а також умови самоповаги - мають бути розподілені порівну, якщо тільки нерівний розподіл яких-небудь, або всіх цих благ не служить благу найменш процвітаючої частки суспільства».[36, c. 47]. Із спільної концепції далі виводяться два конкретніші принципи справедливості.

 Перший принцип. Кожен індивід повинен володіти рівним правом відносно спільної системи рівних основних свобод, співвідношуваних зі свободою всіх.

Другий принцип. Соціальні і економічні нерівності мають бути організовані таким чином, щоб вони одночасно:

(а) служили благу найменш процвітаючої частки суспільства у відповідності з принципом справедливих заощаджень;

(б) позиції і посади, відкриті для всіх при умові чесної рівності можливостей.[36, c.  55].

Роулз пропонує також два правила пріоритету. Перше правило пріоритету стверджує, що перший принцип справедливості має лексичний пріоритет в порівнянні з другим. Це означає, що він має бути задоволений раніше, ніж другий. Друге правило пріоритету встановлює пріоритет між двома частками другого принципу. Принцип чесної рівності можливостей (б) має пріоритет в порівнянні з принципом відмінності (а). Перший означає, що свобода не може бути куплена ціною добробуту. Свобода може бути обмежена тільки в ім'я самої свободи. Наприклад, свобода преси може бути обмежена для того, щоб добитися неупередженого суду.[2, c.  35].

Розкриваючи суть другого принципу справедливості, Роулз формулює можливі позиції, що роз'яснюють сенс використовуваних ним понять: "рівно відкритий для всіх" і "переваги для всіх". Вони представлені у наступному вигляді:

Переваги для всіх

Рівно відкритий

Принцип ефективності

Принцип відмінності

Рівність як кар'єра, відкриті талантам

Система природної свободи

Природна аристократія

Рівність як рівність чесних можливостей

Ліберальна рівність

Демократична рівність

У рядку "рівно відкритий" обговорюються переваги різних способів доступу до соціальних благ. У рядку "переваги для всіх" відповідно до початково сформульованих положень теорії, обговорюються переваги від нерівності в розподілі благ. Нерівність, проте, береться не просто як факт соціального життя, а як певна властивість, закономірна з наступними принципами організації деякої системи, що піддається теоретичному аналізу. Тому для віддзеркалення нерівності поряд з принципом відмінності (по соціальному статусу) береться також принцип ефективності. Він відображає принципово важливу сторону організації обміну благами, не допускає порушення рівноваги, що означало б в даному випадку, що в роботі системи відбувається деякий збій. Цей принцип Роулз формулює використовуючи поняття оптимальності Парето. Він отримує наступне вираження: "розподіл товарів серед індивідів ефективний, якщо не існує такого перерозподілу цих товарів, який покращує умови, принаймні, одного з індивідів без погіршення умов іншого. Організація продукції ефективна, якщо немає такого способу її зміни, при якій збільшення виробництва одного з товарів не супроводжувалось би зменшенням виробництва іншого товару. Якби ми зуміли виробити більшу кількість одного товару без одночасного зменшення іншого, більша кількість товару могла б бути використана для поліпшення умов одних людей без погіршення умов інших".[13, c. 102].

Даний принцип показує, що система є стійкою і її не можна довільно змінювати не переходячи до іншої системи, причому при подібному переході не можна чекати задоволення всіх очікувань. Наприклад, рабство та кріпацтво є ефективними методами. Ці системи не можна змінити не порушивши чиїхось очікувань. Скажімо, звільнивши селян, не можна вважати, що очікування поміщиків не будуть обмежені. Але ефективність не є гарантом справедливості. Роулз говорить про те, що може існувати безліч ефективних базисних структур, але завдання ж полягає в тому, щоб відібрати з них ті, які є ще й справедливими, тобто побудувати систему розподілу основних благ на базі поєднання різних принципів.

Розбираючи суть концепції демократичної рівності, Роулз детально розбирає принцип відмінності. Він намагається сформулювати його у такому вигляді, який дозволяє підтвердити початкові положення його теорії, тобто визначити можливі соціальні нерівності так, щоб їх теоретично погодилися прийняти всі. "Згідно принципу відмінності, - говорить Роулз, - нерівність може бути виправдана тільки в тому випадку, якщо відмінності в очікуваннях служать перевагам репрезентативної людини, що знаходиться в гіршому положенні, і в цьому випадку репрезентативною людиною є некваліфікований робітник".[37, c. 40].

Практично це може виглядати таким чином: якщо в результаті нерівності (необхідної для нормального економічного життя) погіршується положення самого бідного класу, то доходи мають бути обкладені податками і перерозподілені на користь незаможних в плані соціальної підтримки створення умов для розвитку у незаможних осіб нових здібностей, що дозволяють включити їх в суспільне виробництво на вигідніших для них і для суспільства умовах. Таким чином, в договорі опиняються зацікавленими всі.

Значить, перед нами в цілому три, а не два принципи справедливості, оскільки другий принцип складається з двох часток. Сам Роулз дає всім цим принципам цілком певні назви. Перший - принцип рівної свободи. Другий - принцип чесної рівності можливостей. Перший принцип представляється найбільш безперечним, він передбачає, що основні права і свободи мають бути розподілені рівно, і є похідним найліберальнішої культури і рівного громадянства. Кожен має бути однаково взятий до уваги при визначенні основних напрямів суспільної політики. Сюди ж входить ідея рівності перед законом і те, що визначені законом обмеження свободи повинні рівним чином поширюватися на всіх. Саме цю ідею свободи розвивав Руссо, і саме вона була упроваджена в свідомість Французькою революцією. Інша справа, практичне втілення цієї ідеї. Проголосивши політичну рівність, сучасні держави нерідко позбавляли права голосу жінок і чорношкірих. У Америці, не дивлячись на демократичну конституцію, навіть зберігалося рабство, а потім сегрегація. Встановлення норми дійсно рівного громадянства, а найголовніше - його фактичне здійснення було результатом важкої боротьби за права, яку аж ніяк не можна вважати за закінчену, хоча рівне громадянство і вважається на Заході за щось абсолютно очевидне. «Основні свободи громадян - це по-перше, наближенні політичні свободи (право вибирати і бути вибраним на суспільні посади); свобода голосу і свобода зборів; свобода совісті і свобода думки; особиста свобода і свобода мати особисту власність; свобода від довільного арешту і затримання, що витікає з концепту влади закону. Всі ці свободи, відповідно до першого принципу, мають бути рівними, оскільки громадяни справедливого суспільства повинні володіти однаковими основними правами».[37, c. 45].

Єдиним обмеженням цих свобод може бути тільки свобода інших. Затверджуючи це, Роулз не приносить ніякої нормативної новизни в ліберальну теорію. Перший принцип справедливості, як спільний ліберальний принцип, не заперечуватимуть  ні утилітаристи, ні послідовники Локка. Відповідно до другого принципу, посади і влада мають бути відкриті для всіх в умовах чесної рівності можливостей, кар'єри мають бути відкриті для талантів. Це не що інше, як втілення ідеї Руссо щодо того, що обставини народження не повинні впливати на життєві шанси. Необхідність рівності шансів представляється всім досить очевидною річчю. Але тут виникає проблема, якої немає з політичною рівністю. Не зовсім ясно, що саме потрібно для забезпечення рівності шансів. Украй праві зводять рівність шансів винятково до політичної рівності. Вони вважають, що рівність шансів має місце будь-де, коли немає ніяких законів і правил, що забороняють людям змагатися за посади і владу. Але джерело нерівності шансів полягає не лише в політичних і легальних актах. Навіть за наявності політичної рівності, нерівність в багатстві і владі також сильно впливає на наші життєві шанси. Тоді виникла ідея, що окрім усунення законодавчої бази нерівності шансів, ще й необхідно усунути і інші обставини. Роулз називає це чесною рівністю можливостей. Він вважає, що обставини народження не повинні впливати на шанси досягнення успіху. Практично це означає, що уряд повинен надавати можливості освіти для малозабезпечених дітей. Це означає також реальний конкурс під час вступу на роботу і занятті посад. Але Роулз відкидає ще радикальніший заклик про квоти для всіх соціальних шарів. Головна ідея Роулза полягає в тому, щоб нейтралізувати, за допомогою перерозподілу благ, вплив на шанси людини самого факту його соціального членства. Роулз, проте, не показує, яким чином слід ідентифікувати ті групи, яким не мають бути надані ні дуже хороші, ні дуже погані шанси в змаганні за посади і владу. В усякому разі, це не повинно бути расове походження або стать. Так само соціальна відмінність в багатстві, доходах, політичному положенні не повинно впливати на шанси людини в здобуванні освіти, доходів і влади.

Друга частка другого принципу називається «Принципом відмінності», який стверджує, що всі нерівності в розподілі первинних благ, які не можуть бути врегульовані за допомогою першої частки, повинні мати місце тільки за тієї умови, що вони служать поліпшенню шансів найменш процвітаючих членів суспільства або, точніше, «репрезентативного члена» найменш процвітаючої групи. Тільки таке положення справ може служити виправданням нерівності. Цю ідею Роулз розділяє з утилітаристами. Ліберальний утилітаризм також висуває вимогу фактично матеріальної рівності, відступ від якого може бути виправданим тільки спільною користю нерівності. Утилітаристи вважають, що нерівність може мати місце, якщо нерівний розподіл збільшує спільну або середню користь суспільства в цілому. Роулз же говорить не про суспільство в цілому, а про користь тих, хто найменш досягають успіху. Ця обставина дозволяє висунути проти Роулза звинувачення в прихованому утилітаризмі, своєрідному утилітаризмі користі щодо найменш досягаючих успіхів. Але на відміну від утилітаристів, яких цікавить тільки спільний результат розподілу, Роулза цікавить також і те, хто саме отримує переваги.[14, c. 67].

Висновки: Джон Роулс вважає що спаведливість повинна бути у всьому, він стверджує що повинен бути бути преросподіл певних благ які служать, поліпшенню шансів, менш процвітаючих членів суспільства. Рівність в благі в багатстві і  владі. Обставини  народження не повинні впливати на досягнення успіху, всі повинні бути рівними, уряд повинен забеспечувати   можливості освіти, навіть для малозабеспечиних дітей.Головна ідея Роулса полягеє в тому, щоб нетралізувати, за допомогую переросподілу благ, вплив на шагси людини його соціального членства.Так само в багатстві, в зв’язках, в доходах, в політичному положенні неповинно впливати на шанси людини в доходах та політичній владі.

Страницы: 1, 2, 3, 4



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.